Тегеран показав Arash-3, ударний дрон з поршневим двигуном і стартом на твердопаливних прискорювачах. Заявлена маса бойової частини становить 100-150 кг, дальність до 2000 км. Цікавіші за цифри три речі.
Це інша категорія, ніж Shahed/Герань. Arash розрахований на одну дорогу машину з важчим зарядом, а не на дешеву масу з малою боєголовкою.
Нова боєголовка комбінує осколково-фугасну дію із запальною, тобто розрахована на знищення інфраструктури, зокрема паливної, і склади, а не лише на ураження окремих цілей.
Акцент на навігації без GPS і «ШІ-наведенні» прямо відображає досвід боротьби з РЕБ в Україні та на Близькому Сході. Іран явно закладає уроки, які Росія здобула на практиці з тими самими «Геранями».
Старт з прискорювачів дає простий мобільний пуск без аеродрому, що ускладнює завчасне виявлення пускових позицій. Водночас повільний політ піддає дрон ризику перехоплення на довгому маршруті, тож проти розвиненого ППО цінність ударів залежить від насичення, а не від одиночної машини.
Окремий вектор: Arash-2 уже фіксували за межами Ірану (є версія передачі Росії, а в 2025 році один дрон упав у Казахстані). Тож нова версія може стати частиною того самого обміну технологіями та досвідом між Тегераном і Москвою.
