Після Су-35 в Ефіопії дедалі частіше говорять про єгипетські J-10C. Логіка зрозуміла: Каїр у 2018 році замовив Су-35, але скасував контракт під тиском США, і нині основою його авіації залишаються F-16, «Рафаль» та МіГ-29М. Проте поки що це припущення, а не угода.
Єгипет вже експлуатує китайську ЗРК великої дальності HQ-9B, а в квітні 2025 року провів перші в історії спільні навчання з китайськими ВПС «Орли цивілізації», повторені 2026-го. Наприкінці літа тему відкрито підсилив візит Сі Цзіньпіна до Каїра. Приблизно в той самий час з'явилися повідомлення про закупівлю дронів WJ-700.
Показово, що саме Китай привіз на навчання. Не лише J-10C, а й літаки ДРЛВ KJ-500 і заправники YY-20. Тобто Пекін пропонує комплексну систему «літак плюс розвідка плюс дозаправка», а не окрему платформу. Для Єгипту, якому не вистачає саме цих сполучних ланок, це вагоміший аргумент, ніж навіть ракети PL-15.
Якщо ж говорити про сам J-10C, його репутація значною мірою тримається на заявах Пакистану й китайських медіа про збиті індійські літаки травня 2025 року, а це оцінки, які Індія оскаржує. Реальні переваги літака в ціні та вартості експлуатації помітні, але вони не доводять переваги над Су-35 в будь-якому сценарії.
Є й географічна обставина, яку часто оминають. Між Ефіопією та Єгиптом понад півтори тисячі кілометрів, а пряма повітряна війна навряд чи вірогідна. Реальне змагання йде довкола греблі GERD та навколо Судану, Еритреї й Сомалі, де Каїр вибудовує осьову коаліцію проти Аддис-Абеби. Тут авіація потрібна радше як засіб стримування й далекого удару, ніж для повітряних боїв.
Головна перешкода для Каїра не технічна, а політична. Крок до Китаю означає ризик для американської допомоги та співпраці, яку Єгипет втрачав і раніше. Тому Каїр хеджує: купує що можна, де можна, і веде переговори з усіма.
